на учасника Маршу Рівності, Сергія Моржова було скоєно напад.

В 2019 році прайд було заплановано на 23 червня, забезпечення правопорядку під час самого маршу було досить на високому рівні. Але слід також зважати на досі існуючий феномен “сафарі”, який проявляється у нападах на учасників/ць після самого маршу, насильницьке “вилучення” агресивними групами символіки прайду і тд.
(на основі спілкування моніторки з активістом) Одразу після прибуття на “точку відходу” – станцію метро Чернігівську, Сергій зі своїм другом направлялися додому. За деякий час вони помітили, що за ними слідкують 4 хлопці, які через три хвилини напали. Один з нападників виприснув у очі сльозогінний газ хлопцям, другу вдалося втекти, а Сергія штовхнули на землю і почали бити ногами викрикуючи лайливі слова щодо ЛГБТК-комьюніті та відвідування маршу. Потім вони пошкодили футболку активіста, на якій була ЛГБТК-символіка, та змусили її зняти. Після цього нападники покинули місце злочину.
Після інциденту Сергій помітив машину швидкої допомоги, яка прибула на виклик його друга. За його словами, працівники швидкої не надали кваліфікованої допомоги, запропонувавши йому бути на свіжому повітрі та промити водою очі. Також медичні працівники викликали поліцію, але через розбіжність локацій визову та місця знаходження швидкої, поліцейські так і не зустрілися з потерпілими.
Через деякий час активіст з друзями повторно викликали поліцію, написали заяву та взяли направлення до судмедекспертизи. Важливо зазначити, що першопочатково дільничний сам формулював заяву, при чому не вказавши важливі деталі для кваліфікування дій як злочину на ґрунті ненависті (вислідковування, зміст викриків, пошкодження одягу з символікою). Все це Сергій дописав сам в заяві перед підписом. Після цього правоохоронні органи контактували з потерпілим лише один раз, а саме це був дзвінок слідчого, який намагався дізнатись у Сергія чи знає він в якому стані зараз знаходиться справа. Наразі активіст звернувся по допомогу до юристки, яка буде займатися його справою.
Сергій ідентифікує себе як активіст, він бере участь в багатьох ініціативах, особливо місцевих (в м. Маріуполі), що стосуються прав жінок та збереження публічного простору/муніципальної власності. Він зазначає, що після нападу не відчуває себе в безпеці особливо у своєму рідному місті, де він проживає. Це відбувається через широкий публічний розголос в регіональних ЗМІ, які розкривали контекст інциденту, деяку персональну інформацію потерпілого та, частіше за все, навіть не повідомляли Сергія, що планують опублікувати цю інформацію. В цих регіональних/міських ЗМІ він також знайшов коментарі з образами та погрозами. Також Сергія збентежило те, що не було ніяких офіційних заяв з боку організаторів/ок Киїів Прайду2019 щодо нападу на нього.