Методологія
Моніторингові звіти створюються у рамках спільного проекту Асоціації УМДПЛ та Мережі колективної безпеки “ЗахисТИ”, який здійснюється з метою проведення оцінки ситуації щодо переслідування громадських активістів.
Ми відслідковуємо переслідування активістів, які піддаються правовому тиску (кримінальному чи адміністративному), а також зазнають позаправових дій.
Для визначення поняття “переслідування” ми спираємось на пункт 3 резолюції ПАРЄ No1900 (2012).
Таким чином, під поняттям “правовий тиск” ми розуміємо випадки:
a. коли кримінальні та адміністративні дії було застосовано в порушення одного з основних прав, гарантованих Європейською конвенцією з прав людини (ЄКПЛ) та протоколами до неї, зокрема, свободи думки, совісті і релігії, свободи вираження поглядів та інформації, а також свободи зібрань та об’єднань;
b. коли кримінальні та адміністративні дії було застосовано за правомірні дії на захист суспільних інтересів без зв’язку з будь-яким правопорушенням;
c. коли кримінальні та адміністративні дії є явно не пропорційними по відношенню до правопорушення, в якому особу було визнано винною або підозрюється;
d. коли кримінальні та адміністративні дії було застосовано до особи на вибірковій, в порівнянні з іншими особами, основі;
e. коли кримінальні та адміністративні дії є результатом очевидно несправедливого розгляду, що, як видається, пов’язане з діями на захист суспільних інтересів.
Під поняттям “позаправових дій” ми розуміємо: випадки побиття, нападу, примусового зникнення, стеження, погрози, залякування, пошкодження рухомого чи нерухомого майна, незаконне проникнення в помешкання та інші дії з метою заподіяння фізичної або психологічної шкоди.
Ми розглядаємо справи тих, хто піддається кримінальному, чи адміністративному переслідуванню з істотним порушенням закону або явно вибірково, та з метою припинити або вплинути на їх діяльності.
Ми усвідомлюємо, що переслідування можуть здійснювати як державні, так і недержавні суб’єкти, а також невстановлені особи. За аналогією до Керівних принципів ОБСЄ, під поняттям “активіст” ми розуміємо “Особу, яка діє на захист суспільних інтересів, незалежно від роду діяльності, віку або іншого статусу або від того, чи діяльність проводиться індивідуально або спільно з іншими, у складі неформальної групи або недержавної організації (НДО), в якості волонтера або на професійній основі. Адвокати, профспілкові активісти, співробітники національних правозахисних інститутів (НПІ), журналісти, медичні працівники, державні службовці, студенти та інші особи можуть бути правозахисниками”. Переслідування можуть стосуватись як власне активістів, так і бути направлені на їх близьких, родичів та знайомих.
Ми залишаємо за собою право не включати до наших моніторингових звітів осіб, щодо яких є вагомі підстави вважати, що ці особи застосовували насильство проти особистості, або з достовірних джерел відомо, що ці особи закликали до насильства за ознакою раси, релігії, етнічної приналежності, сексуальної орієнтації та інше. Водночас, ми не вважаємо переслідування таких осіб правомірним чи законним та жодним чином не схвалюємо подібні дії.
Ми відстежуємо випадки переслідувань, шляхом контактування з постраждалими, проведення збору і аналізу всієї відповідної інформації. Ми збираємо первинну інформацію щодо переслідувань та здійснюємо перехресну перевірку інформації з максимально широкого кола джерел, таких як свідчення жертв і свідків інцидентів, їх адвокатів та/або законних представників, отримуємо інформацію від центральних та регіональних органів влади, місцевих громад, представників меншин та вразливих груп.
Під час збору, обробки та перевірки інформації ми також використовуємо вторинні джерела, такі як повідомлення у засобах масової інформації, дані, зібрані третіми особами, та інформацію з соціальних мереж.
Проте, ми прагнемо, щоб у більшості випадків наш моніторинг базувався на первинних повідомленнях безпосередніх жертв і (або) свідків інцидентів, їх родичів, адвокатів та/або законних представників. У випадку, коли встановити контакт із жертвами та свідками інциденту не вдалось, ми покладаємось на інформацію, зібрану через надійні зв’язки, з якомога ширшого кола джерел, котрі оцінюються на предмет авторитетності та достовірності.
Ми усвідомлюємо, що перелік справ, представлений у моніторинговому звіті, не є вичерпним. У звіті тільки ті люди і інциденти, щодо яких нам вдалося зібрати і проаналізувати достатньо матеріалів для аргументованого висновку про незаконний характер переслідувань щодо них, який не пов’язаний з побутовим насильством. Під час аналізу справ ми описуємо випадки переслідувань щодо конкретної особи, або щодо події, яка відбулась. Таким чином ми ведемо статистику окремо щодо кількості постраждалих осіб та окремо щодо кількості інцидентів.
При підготовці цієї методології, ми послуговувалися методологією Правозахисного центру “Меморіал” та методологією, що використовується під час підготовки Доповідей щодо ситуації з правами людини в Україні Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини.
